На сегодня в систему Госпотребстандарта Украины входят 27 территориальных управлений по делам защиты прав потребителей, 28 региональных научно-производственных и научно-технических центров стандартизации, метрологии и сертификации. Ради блага потребителей — граждан Украины, работают 4 ведущих научных института. Система объединила высококвалифицированных специалистов в области технического регулирования, потребительской политики, рекламы и управление качеством, представителей  современной научной элиты.
Главная проблема в сфере защиты прав потребителей, которая нуждается в первоочередном решении — это обеспечение ее надлежащей численностью. Поэтому пока что тяжело объяснить нашим гражданам, чему на 65 процентах территории Украины отсутствуют структуры защиты прав потребителей. Для решения этой проблемы необходимо, в первую очередь, укрепить территориальные органы по делам защиты прав потребителей.
Следует отметить, что и в существующих условиях структура Госпотребстандарта, которая построена на интегрированном подходе, считается оптимальной на переходном этапе, и она полностью доказала свою жизнеспособность и практическую необходимость, которая дает возможность обеспечить надлежащее функционирование и развитие всех направлений своей деятельности. Нужно также принять во внимание высказывания Генерального Секретаря ISO Алена Бридена, который после ознакомления в 2004 году с достижениями в сфере технического регулирования и потребительской политики в Украине сказал следующее: „Я был поражен профессиональностью и результатами, достигнутыми особенно за последние два года, со времени реорганизации Госпотребстандарта, что безусловно приближает Украину к членству в Всемирной организации торговли”.
По нашему мнению, усилие Верховной Рады Украины, Кабинета Министров, местных органов исполнительной власти и органов местного самоуправления необходимо направить на действенное решение проблемных вопросов, которые позволят повысить эффективность защиты прав потребителей, а не на очередную никому не нужную реорганизацию с яркой окраской лоббирования интересов определенных кругов, которая приведет только к ухудшению состояния дел в этом важном социальном секторе. К сожалению, Украина уже имеет отрицательный опыт в этих направлениях.
Давайте помнить, что мы все от рождения до смерти, включая также и участников вышеупомянутой конференции, являемся  потребителями, и принятые решения могут тяжелым бременем лечь на плечи каждого гражданина Украины, несмотря на возраст и должность.
[raw] [toggle title=»оригинальный текст» last]

Технічне регулювання – безальтернативний інструмент захисту прав споживачів

23 квітня 2008 року Комітетом Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва була проведена Міжнародна конференція „Система технічного регулювання: реформи з метою розвитку”. Впродовж робочого часу були розглянуті питання реформування системи технічного регулювання як важливої передумови поліпшення захисту прав споживачів та зростання економіки.

Питання дійсно дуже важливе та потребує уваги всього суспільства. Тому вже тільки те, що висновки з цього наріжного питання були зроблені за результатами лише, хоча і дуже поважного, але одного засідання, без врахування позицій всіх зацікавлених сторін, породжує сумні думки про перспективу виконання найголовнішого завдання держави – захисту життя його громадян.

Не витримує ніякої критики основна теза засідання, що сучасна вітчизняна система технічного регулювання є застарілою та гальмує розвиток підприємництва. Більш того, деякі учасники конференції наполегливо пропонували взагалі прибрати державну систему стандартизації та сертифікації. Дозволити лише виробнику та імпортеру самотужки вирішувати, що і якої якості постачати на споживчий ринок та завозити до України!
В усьому світі роботи з оцінки відповідності у законодавчо регульованій сфері здійснюються органами, нотифікованими центральними органами виконавчої влади країни. Тому проведення робіт з сертифікації за обов’язковими показниками без контролю з боку держави суперечить чинному законодавству.

Практика провідних країн світу свідчить – стандарти є тим інструментом, який дозволяє уряду  країни встановлювати вимоги щодо безпечності продукції, спрямовані на забезпечення безпеки життя, здоров’я та майна громадян, навколишнього природного середовища, її сумісності та взаємозамінності, єдності методів вимірювань та єдності маркування шляхом посилання на них у нормативно-правових документах.

Що може відбутися, якщо будуть реалізовані деякі рішення цієї конференції?

Для фахівців зрозуміло, що подібні рішення неминуче призведуть до вкрай негативних наслідків, а саме:
— відсутності відповідальності підприємства-виробника за показники  безпечності та якості, буде відсутній перелік використаної сировини і маркування продукції згідно з  вимогами чинного законодавства України;
— неконтрольовано знизиться якість та безпечність продукції на ринку, в тому числі харчової продукції;
— унеможливиться проведення державного контролю за показниками безпечності та якості продукції, у тому числі харчової продукції;
— виробників буде поставлено у нерівні умови, хто випускає продукцію згідно з чинними стандартами та технічними умовами у порівнянні з виробниками, що випускають продукцію за невизначеними документами.
На український споживчий ринок буде надходити неякісна та небезпечна  продукція, виготовлена підприємствами, які мають на меті за короткий час, будь-якою ціною одержати максимальний прибуток, випускаючи продукцію за не зареєстрованими технічними умовами, а відповідно з не перевіреними та не підтвердженими показниками  щодо її безпечності та якості, які можуть мати пряму загрозу життю та здоров’ю громадянам України.
І все це буде відбуватися в умовах, коли тільки кількість працюючих у територіальних органах у справах захисту прав споживачів складає всього 595 чоловік разом з керівниками та технічним персоналом на 60 тис. підприємств з надання послуг, 75,2 тис. юридичних осіб у сфері торгівлі та 131 тис. фізичних осіб у сфері торгівлі. Тобто, навіть припускаючи, що кожний працівник щоденно  здійснюватиме по одній перевірці, то кожний суб’єкт господарювання може бути перевірений лише один раз на два роки. Кількість працівників у сфері захисту прав споживачів складає біля 0,5 % від кількості інших державних контролюючих органів (ДПА, Держветмедицина, Санепідслужба та інш.). А, наприклад, у Франції працюють більш ніж 4000 інспекторів. Тобто, споживач, заради якого так би мовити все робиться, знову залишиться сам на сам зі своїми проблемами та з прямою загрозою життю від неякісних товарів, наприклад від продуктів харчування.
Разом з тим перевага існуючої системи полягає в тому, що, узявши за основу ідеологію ISO – „технічне регулювання – інструмент для захисту прав споживачів”, у Держспоживстандарті України була створена потужна система технічного регулювання та захисту прав споживачів, які органічно і технологічно пов’язані між собою. В сучасних умовах забезпечити надійний захист прав споживачів можна лише при розробці і введенні в дію технічних регламентів, гармонізованих відповідно до європейських  і світових вимог стандартів.
На сьогодні до системи Держспоживстандарту України входять 27 територіальних управлінь у справах захисту прав споживачів, 28 регіональних науково-виробничих та науково-технічних центрів стандартизації, метрології та сертифікації. Задля блага споживачів – громадян України, працюють 4 провідні наукові інститути. Система об’єднала висококваліфікованих фахівців в галузі технічного регулювання, споживчої політики, реклами та управління якістю, представників  сучасної наукової еліти.
Головна проблема у сфері захисту прав споживачів, яка потребує нагального вирішення, є забезпечення її належною чисельністю. Тому поки що важко пояснити нашим громадянам, чому на 65 відсотках території України відсутні структури захисту прав споживачів. Для вирішення цієї проблеми необхідно, в першу чергу, укріпити територіальні органи у справах захисту прав споживачів.
Слід зазначити, що і в існуючих умовах структура Держспоживстандарту, яка побудована на інтегрованому підході, вважається оптимальною на перехідному етапі, і вона повністю довела свою життєздатність і практичну необхідність, яка дає можливість забезпечити належне функціонування та розвиток усіх напрямів своєї діяльності. Слід також взяти до уваги висловлювання Генерального Секретаря ISO Алена Брідена, який після ознайомлення у 2004 році із здобутками у сфері технічного регулювання та споживчої політики в Україні зазначив наступне: „Я був вражений професійністю та результатами, досягнутими особливо за останні два роки, з часу реорганізації Держспоживстандарту, що безперечно наближає Україну до членства у Світовій організації торгівлі”.
На нашу думку, зусилля Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування необхідно спрямувати на дійсне вирішення проблемних питань, які дозволяють підвищити ефективність захисту прав споживачів, а не на чергову нікому не потрібну реорганізацію з яскравим забарвленням лобіювання інтересів певних кіл, яка призведе тільки до погіршення стану справ у цьому важливому соціальному секторі. На жаль, Україна вже має негативний досвід у цих напрямах.
Давайте пам’ятати, що ми всі від народження до смерті, включаючи також і учасників вищезгаданої конференції, є споживачами, і прийняті рішення можуть важким тягарем лягти на плечі кожного громадянина України, незважаючи на вік та посаду.
[/toggle] [/raw]
[clear]